Три аргументи вчителя не на користь технологій

Давайте розглянемо три аргументи, які дуже часто приводять вчителі при обговоренні будь-якої теми, яка стосується застосування ІКТ у роботі вчителя. Вчителі, які робилять перші кроки і розуміють про необхідність нових методів і інструментів для роботи.  регулярно чують нижченаведені аргументи від своїх колег.


Аргумент № 1 - Немає часу

Лідер серед усіх учительських аргументів, що зустрічається під різними формами питань і висловлювань. Наприклад, у вигляді натяку "а яке у вас навантаження" або відкрито "все це, звичайно добре, але у мене немає часу на це".
На будь-якому заході, присвяченому використанню технологій у навчанні, хтось та озвучить цей міф про брак часу. І, зізнатися, гідні контраргументи знайти важко. Дійсно, готуватися до уроку доводиться довше. Але тут на перше місце виходить розстановка пріоритетів. Якщо учитель не хоче і вже не може працювати як раніше, то тимчасові труднощі вже не так значимі.

Аргумент № 2 - Учні більше не спілкуються між собою (не вміють спілкуватися)
Улюблений аргумент вчителів. З неймовірною впевненістю і переконаністю у своїй правоті учителі вселяють один одному міф про нездатність сучасних учнів спілкуватися між собою. З яких джерел вони про це прочитали? Яку передачу подивилися? Не відомо. Але варто тільки комусь заговорити про це, більшість вчителів погоджуються, схвально киваючи, і розвивають тему, вигадуючи все нові "правдиві" страшилки про учнів.

Така позиція зручна для вчителя, який не бажає працювати по-новому. Через цей міф учитель повідомляє про своє занепокоєння про учнів, пояснюючи тим самим чому він не використовує засоби ІКТ у своїй роботі. Що тут можна сказати?

Насмілюся заявити, що вчителі, впевнені у дійсності цього аргументу неймовірно відстали від життя. Учні зараз спілкуються між собою частіше, ніж вищезгадані вчителі. Більше того, вони здатні спілкуватися як в реальному житті, так і в віртуальній реальності, на відміну від вищезгаданих вчителів .

Аргумент № 3 - Ми говоримо "НІ" віртуальності

Ця тема смакується теж з великим задоволенням. Вчителі впевнені, що використання вчителем технологій залучає учнів у віртуальний світ, стверджують  що ніколи Інтернет не стане частиною реального життя, і що людське спілкування і спільна робота можливі тільки при очних зустрічах.

Тут, на мій погляд, позиція якого налякала страуса. Заперечення впливу віртуального життя на реальне, створює ілюзію про незмінність ситуації. Адже вже існує такий термін як "доповнена реальність" - складова частина змішаної реальності (Вікіпедія).

Одного разу довелось почути побоювання, пов'язане з тим, що діти можуть потрапити у віртуальну реальність, якщо ще і вчителі почнуть використовувати Інтернет у своїй роботі. Думаю тут відповідь така: учні вже давно ТАМ! А питання полягає в тому, як тепер нам (учителям) потрапити ТУДИ?

Бажаю вам в реально-віртуального життя!